Річка, яка протікає селом - Сигла

Сигла (інша назва — Либохорка) — річка
в Україні, у межах Сколівського району Львівської області. Права притока Опору (басейн Дністра).

Краєвиди села

Історія походження назви села

  Чому село назвали Либохорою?
  При виникнення назви дійшли дві легенди. Перша розповідає про те, що давним-давно, на тому місці, де розташоване село, були непрохідні ліси. Вільне життя птахів і звірів ніхто не порушував, майже не ступала тут нога людини. Аж ось з'явився одного дня загін мисливців. Багатою була здобич, можна було б і назад вертати. Та ватажка дратувала одна звірка. була вона красивішою і спритнішою за всіх інших. Довго гнався за нею мисливець, та раптом куниця зникла з очей. З досадою в серці повертався він назад. Та не так то легко було вибратися з цього бору: однакові дерева, однакові хащі оточували його. Невідомо скільки бродив невдаха повторюючи: "То якісь лихі бори, лихі бори!" Вкрай знесиленого знайшли ватажка через кілька днів друзі."То лихі бори, лихі бори!" - повторював він. Так і назвали цю місцевість - Лихі Бори. Через якийсь час появились там перші оселі лісорубів, бо повноводна Сигла давала тоді можливість легко сплавляти деревину до Опору, а далі до місця призначення. Так виникло поселення Лихі Бори, що пізніше перейшло в Либохору.
   Друга легенда розповідає про

Розташування села Либохора

Село моє на Сигли берегах,

Оточене лісами, мов віночком,

Біжить з глибин віків твоє життя,

Правдиве й чисте, мов вода в струмочку.

   Моє мале гірське село, ти загубилося між високими вершинами Карпат. Мало хто знає твою історію, твій побут і, зрештою те, що віками збиралося краплина до краплини в душах людських ти виколисуєш в своїй колисці все нових і нових людей, проводжаєш в задуми в нелегку життєву дорогу, гордо зустрічаєш їх змужнілими і радієш славі, яку несуть вони тобі, повернувшись зрілими мужами.

   Швидко збігає з гори Магура маленьке чисте джерельце, з шумом пробиваючи собі стежину, щоб перетворитися в річку. Яку либохірці називають Сиглою.

   Джерельце ми порівнюємо з життям людини, бо ж вперше бачимо світ так само маленькими , згодом мужніємо, набираємося сил, стаємо дорослими людьми, а джерельце - великою річкою. Шумить – вирує водиця в р. Сиглі.