Моє мале гірське село, ти загубилося між високими вершинами Карпат. Мало хто знає твою історію, твій побут і, зрештою те, що віками збиралося краплина до краплини в душах людських ти виколисуєш в своїй колисці все нових і нових людей, проводжаєш в задуми в нелегку життєву дорогу, гордо зустрічаєш їх змужнілими і радієш славі, яку несуть вони тобі, повернувшись зрілими мужами.
Швидко збігає з гори Магура маленьке чисте джерельце, з шумом пробиваючи собі стежину, щоб перетворитися в річку. Яку либохірці називають Сиглою.
Джерельце ми порівнюємо з життям людини, бо ж вперше бачимо світ так само маленькими , згодом мужніємо, набираємося сил, стаємо дорослими людьми, а джерельце - великою річкою. Шумить – вирує водиця в р. Сиглі.
Либохора є одним з найстаріших сіл Сколівського району. Розкинулося воно в Карпатах поблизу легендарної Тухлі, оспіваної І.Франком у повісті “Захар Беркут’’. Виникло село ще у сиву давнину. Перша письмова згадка про с. Либохора датується 992 роком.
24 кілометри на південний захід від Стрия, 20 кілометрів на південь від Сколього розташоване село Либохора. На південь від нього знаходиться с. Рожанка Нижня, а на захід і північ Тухля, на стику лісів сіл Либохора та Козаків (Брязи) (Івано-Франківська область) є гора Магура, висота якої 1362м.
Річка Сигла протікає через село на захід, а потім на північний захід до Тухлі, де впадає в річку Опір.
На північ від села підносяться пасма гір Зелемянки, Буковця(1172м), Дашків ця(1128м), Матагова(1120м). На границі сіл Либохори і Тухлі підноситься гора Кіндрат, висотою 1158м.
Забудови лежать на правому березі річки Сигла, менша частина на лівому березі, нові будинки розташовані на потоках річки Сигла.
Є припущення, що село було засновано у 1397 році.
Немає коментарів:
Дописати коментар